Бердянськ за тиждень - головне. Випуск 66
найцікавіше з 12 по 18 травня
У цьому випуску:
Окупанти вивозять зерно до Ливана через бердянський порт
В окупованому Бердянську звільнили мера-колаборанта Сауленко. Його обов'язки тимчасово виконує друг гауляйтера Балицького Андрій Ковганко
Окупанти засудили двох чоловіків за планування теракту в Бердянському районі
Керувати церквами в окупованому Бердянському районі буде єпископ з Сибіру
В Бердянську знайшли вбитою 7-річну дівчинку
Подкаст – 58: Бердянськ без бердянців, як окупанти обирають керівників
Інтерв’ю тижня з журналісткою, гендерною експерткою з Бердянщини та дружиною військового Іриною Дєдушевою
Окупанти вивозять зерно до Ливана через бердянський порт
Саме з нашого міста починається транзит зерна, яке вивозять з ТОТ за кордон як російську агропродукцію. Деталі в матеріалі.
Бердянськ – море – Ливан. Саме такий маршрут долає зерно, яке росіяни збирають на окупованих українських територіях. Як «Бердянськ 24» дізнався з розслідування KibOrg, яке опублікував «Цензор.нет», перед заходом в наш порт на суднах вимикають передавачі AIS. Це перешкоджає збору даних про суднозаходження, зокрема незалежними моніторингами. Автору вдалося отримати документи, що фіксують кожен крок у схемі експорту зерна.
До прикладу, російське підсанкційне судно «Ніколай Лєонов» у першій половині травня подолало шлях з Азовського моря до Середземного, де на українське збіжжя чекали в порту Бейрута.
30 квітня о 16:45 судно «Ніколай Лєонов» прибуло до порту Бердянськ і було пришвартовано до причалу №2. 1 травня на нього почали завантажувати продукцію, а 3 травня о 15:00 «Ніколай Лєонов» залишив порт Бердянськ. В цей момент на його борту було 7714,3 тон пшениці. Вже 5 травня судно дісталося порту в Темрюці Краснодарського краю рф. Станом на 13 травня корабель перебуває у Середземному морі. Місцем призначення на MarineTraffic вказано Бейрут.
Зазвичай врожай, який вивозять з бердянського порту, направляють до російських портів Темрюк та Кавказ Краснодарського краю рф. Це начебто має ввести покупців в оману щодо походження товару.
Команда KibOrg отримала доступ до фейкових документів, де початковим портом завантаження продукції вказано Темрюк, хоча насправді воно відбувалося в окупованому Бердянську. Місце призначення викраденої з України пшениці середземноморський порт Бейрут в столиці Лівана.
Ще минулого року окупаційна влада, зокрема губернатор ТОТ Запорізької області Євген Балицький, говорили про наміри зробити в порту Бердянська митний пункт. Це дозволило б залучати флот під іноземними прапорами та безпосередньо імпортувати товари з-за кордону.
В окупованому Бердянську звільнили мера-колаборанта Сауленко. Його обов'язки тимчасово виконує друг гауляйтера Балицького Андрій Ковганко
Бердянська міськрада достроково припинила повноваження так званого голови міста
13 травня 2025 року на 24-му засіданні Бердянської міської ради депутатів рф ухвалили рішення про дострокове припинення повноважень так званого голови Бердянського міського округу Олександра Сауленка. Він подав заяву про відставку за власним бажанням у зв’язку з переходом на іншу роботу. Про це «Бердянськ 24» дізнався з окупаційних джерел.
Нагадаємо, що Олександр Сауленко родом із села Новоіванівка Бердянського району Запорізької області. Раніше він очолював Бердянську районну організацію політичної партії «Союз лівих сил» та був кандидатом в депутати Осипенківської сільської ради від партії «За майбутнє». Він добровільно погодився на співпрацю з представниками Федеральної служби безпеки. 21 березня 2023 року він публічно проголосив себе виконуючим обов’язки мера Бердянська, а 28 березня того ж року видав наказ про створення окупаційного «Органу исполнительной власти в городе Бердянск». У березні 2023 року суд заочно засудив самопроголошеного «міського голову» до 15 років позбавлення волі за державну зраду.
Хто такий новий «мер» окупованого Бердянська Андрій Ковганко?
13 травня так звана міська рада Бердянська достроково припинила повноваження гауляйтера Олександра Сауленка. Відставка начебто відбулася за власним бажанням. Новим головою міста призначили Андрія Анатолійовича Ковганка. Хто це — читайте далі в матеріалі «Бердянськ 24».
Ковганко — український полковник у відставці, льотчик. Від початку окупації йому доручили «відновлювати та налагоджувати мирне життя» на тимчасово окупованих територіях Запорізької області. Чоловік працював в обласній військово-цивільній адміністрації окупантів і є депутатом законодавчих зборів, де був заступником голови зборів. Про це вчора повідомили в окупаційних пабліках.
Що нам вдалося про нього дізнатися
Андрій Анатолійович Ковганко народився 13 липня 1970 року в Дніпрі. Там він закінчив школу, а потім навчався у Тамбовському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків ім. М. М. Раскової. Саме там він познайомився з майбутнім зрадником країни Балицьким, який навчався на льотчика-інженера. Після закінчення училища деякий час прослужив в армії.
За часів незалежної України Ковганко був членом партії «ОПЗЖ» і балотувався в депутати Гуляйпільської міської ради. Перед повномасштабним вторгненням він був помічником Балицького, який на той момент був депутатом Запорізької обласної ради.
Після окупації частини Запорізької області Ковганко став неофіційним помічником Балицького. Водночас він обіймав посаду заступника окупаційного мера Бердянська з соціальних питань. За інформацією «Акцент.zp.ua», Ковганко сприяв пограбуванню окупованих територій. Він особисто керував вивезенням із складу готової продукції Мелітопольського заводу автотракторних запчастин в Обільному до Криму.
Окупанти засудили двох чоловіків за планування теракту в Бердянському районі
За рішенням південного окружного військового суду Ростова-на-Дону на Олега Завгороднього та Федора Трифонова чекає 24 та 17 років колонії суворого режиму
Один з полонених - Олег Завгородній є мешканцем окупованого Бердянська, другий - Микола Єфремов — мешканець Донецької області.
За версією окупантів, у 2022 році чоловіки планували підірвати колону російських військ біля Бердянська. Про це «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу Z-медіа.
Окупаційне слідство стверджує, що в лютому 2022 року Завгородній вступив до терористичної спільноти, а з травня по жовтень 2022 року навчався у Запоріжжі виготовленню, зберіганню та застосуванню вибухівки. У травні 2022 року до спільноти долучився Трифонов. У Запоріжжі та Мелітополі Завгородній придбав вибухівку та компоненти для виготовлення саморобного вибухового пристрою. Усе це чоловіки зберігали вдома та в спеціально обладнаних схованках.
У жовтні 2022 року вони начебто виготовили вибуховий пристрій для так званого теракту.
Вони мали привести в дію СВУ дистанційно в момент проходження російської військової колони на ділянці автодороги «Токмак – Бердянськ» між Зеленівкою та Бердянськом, а також зняти вибух на відео для звіту. Четвертого листопада 2022 року їх затримали співробітники ФСБ.
Українців звинувачують у тероризмі за кількома статтями Кримінального кодексу РФ. Вирок ще не набрав чинності.
Керувати церквами в окупованому Бердянському районі буде єпископ з Сибіру
Єпископ Златоустівський та Саткінський Петро приїде з Челябінської області рф, щоб очолити єпархію ТОТ Запорізької області
15 травня в Москві вирішили змінити керівника окупованими церквами. Новим управляючим парафіями Запорізької єпархії від рпц призначили єпископа Петра (громадянське ім’я Іван Дмитрієв – ред.). У його підпорядкуванні будуть території Веселівського, Кам’янсько-Дніпровського, Мелітопольського та Михайлівського районів, а також Бердянська та Приморська. Про це «Бердянськ 24» дізнався з пропагандистських медіа.
«Встановили преосвященним Бердянським та Приморським бути єпископу Златоустівському та Саткінському Петру, звільнивши його від управління Златоустівською єпархією. Тимчасове управління Златоустівською єпархією доручити главі Челябінської митрополії», — йдеться у рішенні рпц.
Іван Дмитрієв народився в 1979 році в Рязані. Навчався в духовних семінаріях Пскова та Москви. В 2003 році мав постриг у монахи з ім’ям Петро. Служив переважно в Московській області. Пізніше, вже єпископ Петро, очолював єпархію в Омській області та міста Златоуст в Челябінській.
Тепер його прикомандирували на окуповані території Запорізької області. Простими словами, Петро контролюватиме підкорення волі патріарха Кирила, зокрема просування російських наративів через священників на місцях, а також збиратиме данину Москві.
Цікаво, що відтоді як митрополит Бердянський та Приморський Єфрем відмовився переводити церви під керівництво рпц та покинув ТОТ, єпархією керують виключно російські ставленики. Вочевидь окупантам або бракує «кадрів» у церкві, або немає довіри до колаборантів з числа місцевого в минулому українського духовенства.
Росія активно просуває наратив про духовність і використовує церкву в своїй пропаганді. На патріотичні заходи запрошують священиків, які перейшли до рпц, які вчать дітей покорі та благословляють ставати на «захист святої русі».
В Бердянську знайшли вбитою 7-річну дівчинку
Тіло дитини з ознаками насильницької смерті знайшли в лісосмузі біля заводу «Азовкабель»
У тимчасово окупованому Бердянську порушено кримінальну справу за фактом убивства малолітньої дитини — про це «Бердянськ 24» дізнався з повідомлення окупаційного слідчого комітету рф.
За їхніми даними, 7-річна Беспалько Ангеліна Олександрівна 16 травня близько 17:00 пішла гуляти на подвір’я біля будинку №154 на вулиці Кабельщиків. Наступного дня її тіло з ознаками насильницької смерті було знайдено в лісосмузі поблизу заводу «Азовкабель».
На місце виїхала слідчо-оперативна група за участі слідчих, криміналістів, окупаційних поліцейських та судових медиків. Вони проводять перевірку обставин трагедії, у тому числі ситуації в родині загиблої, умов виховання дитини, а також взаємодії сім’ї з відповідними службами.
За попередньою кваліфікацією окупантів, справу відкрито за п. «в» ч. 2 ст. 105 КК РФ — убивство малолітньої особи. Обставини злочину з’ясовуються, обіцяють повідомити про результати згодом.
Подкаст – 58: Бердянськ без бердянців, як окупанти обирають керівників
Про чужих керівників у Бердянську, про жінок, що тримають тил, і старших людей, які вимушено починають життя з нуля.
Короткий зміст подкасту:
1. Зміна влади в окупованому Бердянську
Сауленко пішов, Ковганко прийшов – знову не місцевий.
Окупанти не шукають «бердянців», їм потрібні вірні системі виконавці.
Призначення єпископів з російської глибинки – релігійний контроль через перевірених «КГБ в рясах».
2. Як починати з нуля після 50-ти
Емоційна та фізична втома, втрата життєвих орієнтирів.
Люди літнього віку в нових умовах не можуть швидко адаптуватись.
Самотність, нерівний доступ до роботи, страх перед невідомим.
3. Жінки – тил війни
Жінки беруть на себе дві війни: на фронті та в родині.
ВПО-жінки, матері, волонтерки – незамінна опора суспільства.
Подвійне навантаження: побут, емоційна підтримка, робота, очікування бути «успішною і доглянутою».
Подкаст «Голос Бердянська: Подолання інформаційних блокад» можна слухати на Apple Podcasts, Spotify podcast, Youtube podcast
Інтерв’ю тижня з журналісткою, гендерною експерткою з Бердянщини та дружиною військового Іриною Дєдушевою
Ірина Дєдушева – журналістка, гендерна експертка ресурсу «Гендер в деталях» і дружина військового. Вона родом з Бердянського району, жила й навчалась у Бердянську, а вже за кілька років до повномасштабного вторгнення переїхала до Києва. Після 24 лютого разом із чоловіком евакуювалась до Вінницької області, де провела кілька місяців, перш ніж повернутись до столиці. Її історія – це чесна, глибока розмова про втрати, щоденне тримання себе, турботу про близьких і бажання бути корисною, навіть у найскладніші періоди життя.
«Мої батьки виїхали з окупації, але серцем вони вдома»
Її батьки, які виїхали з села Юрʼївка Бердянського району, зараз живуть разом із нею в Києві. Вони не публічні, тому Ірина не розповідає їхню історію від свого імені, але зізнається – душею вони досі залишаються там, у рідному селі. Вони постійно стежать за новинами з регіону і щиро вірять у повернення додому. Вона рада, що батьки все ж виїхали з окупації, бо не знає, чи мали б вони змогу зустрітися, якби залишилися по різні боки фронту.
«Серед тих, хто залишився, є люди, які чекають на Україну, і це важливо не ігнорувати. Але є й ті, хто пристосувався до нової реальності, не завжди з власної волі, а через необхідність виживання. Якби мої батьки не виїхали, я не знаю, чи не змінились би наші стосунки», – відмічає Ірина.
Після повернення до Києва Ірина активно включилась у волонтерську діяльність. Разом із чоловіком і волонтеркою Олею Лозун вони займалися збором, фасуванням та доставкою необхідних речей для фронту та внутрішньо переміщених осіб. Коли чоловіка мобілізували, вона продовжила волонтерити. Організовує міні-збори, допомагає інформаційно. Для неї це спосіб залишатися включеною та корисною.
Щоби не зламатися, вона звернулася до терапії, почала відвідувати групу підтримки для дружин військових і впровадила у своє життя прості щоденні ритуали. Окрім того, дівчина почала прислухатися до себе і обмежувати в чутливій інформації, на подіі якої не може вплинути.
Гендерна нерівність загострюється
Ірина не погоджується з твердженням, що про деякі теми під час війни говорити «не на часі». Вона впевнена, що дискримінація, насильство, гендерна нерівність не зникають у кризу, а тільки загострюються.
«Доглядова праця здебільшого покладається саме на жіночі плечі. Окрім виховання дітей та догляду за літніми людьми, зараз це також турбота про поранених військових. Не вистачає державної підтримки, натомість існує героїзація цього образу доглядальниці. Також існує проблема сексуального насильства, яĸе росія виĸористовує яĸ зброю у війні, зокрема, в окупації. Також у нас в соціумі досі існує так звана культура насильства – коли люди схильні виправдовувати кривдника і звинувачувати постраждалу. Ще одна проблема: сексизм в армії. Цього вже набагато менше через те, що багато жінок обирають для себе службу та захист країни. Але, на жаль, випадки дискримінації все ще існують» – ĸаже Ірина.
Повну версію інтерв’ю з Іриною Дєдушевою читайте на нашому сайті за посиланням.
Для того щоб ви могли читати новини без VPN у нас є телеграм канал, куди ми вантажимо повні новини, вайбер канал, і ця розсилка, приєднуйтесь до нас. Гарного вечора)