Бердянськ за тиждень - головне. Випуск 94
найцікавіше з 24 по 30 листопада
У цьому випуску:
Ліквідований бердянський зрадник Михайло Грицай виявився живим
Окупанти перевірятимуть законність українських документів на нерухомість
На Бердянщині окупанти за несплату відрізали світло в своїй адміністрації
Залишилось лише 7 місяців, щоб оформити житло на ТОТ
ГУР вдарило по «кадировцях» під Бердянськом: підірвано два авто загарбників
Бердянці скаржаться окупаційній владі на стан доріг
Військовий розповів про ситуацію на Запорізькому фронті
Ексочільник Софіївської сва Станіслав Захаревич розповів про ситуацію в громаді
Подкаст 72 – Окупація як добриво для злочинності
Інтерв’ю тижня з військовим з Бердянська Дмитром
Ліквідований бердянський зрадник Михайло Грицай виявився живим
Влітку ГУР відзвітувало про його смерть
Колаборант видавав окупантам проукраїнських бердянців, брав участь в організації катівень на території міста. Крім того Грицай став заступником окупаційного мера. 18 червня зʼявилось повідомлення що його застрелили, в Головному управлінні розвідки України підтвердили ліквідацію зрадника. Відтоді окупанти не повідомляли ані про похорон Михайла Грицая, ані про його лікування чи реабілітацію.
Однак вже через пів року, минулого тижня, колаборант з’явився на нараді окупаційного виконкому про підсумки роботи бюджетних закладів у 2025 році. Про це «Бердянськ 24» дізнався з Z-пабліків. На фото, які виклали в тг-каналах окупантів, є і начебто ліквідований Михайло Грицай.
Це вже не перший випадок, коли українські спецслужби звітують про загибель колаборантів, які пізніше виявляються живими. Так було з суддею-зрадником Віталієм Ломейко.
Окупанти перевірятимуть законність українських документів на нерухомість
Також розширили повноваження органу, який керує «безгоспом»
Гауляйтер Балицький створив комісію, яка перевірятиме українські правоустановчі документи на відповідність російським законам. В її складі будуть представники ФСБ, МВС, управлінь росмайна та росреєстру, податкової, нотаріус, заступник псевдогубернатора та один з міністрів ТОТ Запорізької області. Про це «Бердянськ 24» дізнався з документів, опублікованих на сайті т.з. губернатора Запорізької області.
Розпоряджатися «безгоспним» майном буде спеціальний колегіальний орган, який має такий саме склад, що і комісія. Його окупаційна влада створила на початку 2025 року. Минулого тижня Балицький вніс деякі правки в роботу колегіального органу.
Відтепер він буде розпоряджатися рухомим і нерухомим «безгоспним» майном. Зокрема продавати віджате українське житло «з молотка», а також передавати його в оренду чи безтермінове користування.
На Бердянщині окупанти за несплату відрізали світло в своїй адміністрації
За борги без електроенергії також залишають місцевих колаборантів
В селі Нельгівка Бердянського району окупанти розмістили свою адміністрацію в одному з корпусів місцевої гімназії. Згодом зі сторічної історичної будівлі туди перевели і сільського фельдшера. Восени цього року в гімназії відрізали світло за несплату. Про це в коментарі «Бердянськ 24» розповів ексначальник Софіївської сільської військової адміністрації Станіслав Захаревич.
Тепер фельдшер знову приймає в будівлі, яка визнана аварійною. А окупаційна сільська влада залишається без електроенергії.
«Окупантів навіть не цікавить, що це їхня ж, умовно кажучи, влада. Є випадки, коли навіть колаборантам, місцевим організаторам референдумів також відрізають світло за несплату незначних сум. Тобто вони там проживали в селі, виїхали до Бердянська на певний період, вчасно не заплатили за квитанцією, їм відразу відрізають світло. Вони починають піднімати, як то кажуть, всі свої зв’язки, посилаючись на те, що вони активно агітували за росією, але це нікого не цікавить. І декому з них досі світло так і не підключили», – розповів Захаревич.
Залишилось лише 7 місяців, щоб оформити житло на ТОТ
Окупанти скоротили термін внесення нерухомості до росреєстру
Раніше людям, які залишились на ТОТ, давали термін до 2028 року, щоб підтвердити право власності на нерухомість і внести її до росреєстру. Втім російська влада передумала, держдума проголосувала за законопроєкт про скорочення цього терміну. Тепер жителі окупованих регіонів мають подати українські документи про право власності до російського реєстру до 1 липня 2026 року. Про це «Бердянськ 24» дізнався з медіа рф.
Окупанти пояснили таке рішення великою кількістю підробних старих документів, які начебто надходять для реєстрації. Також на росії хочуть прискорити процес оформлення. На думку тутешніх політиків, з 2022 року «було достатньо часу, щоб привести нерухомість у відповідність до російських вимог».
Законопроєкт також дозволяє передачу «безхазяйного житла» до публічної власності. Надалі в такі приміщення зможуть офіційно заселяти нових жителів. Раніше цей процес відбувався негласно, окупанти заявляли, що не можуть розпоряджатися майном, втім у порожніх квартирах українців, які виїхали з ТОТ, жили російські військові чи відряджені спеціалісти з рф.
Окупанти обіцяють, якщо господар надасть документи про право власності, йому виплатять компенсацію. Про повернення власнику нерухомості, яку визнали безхазяйною, не йдеться.
ГУР вдарило по «кадировцях» під Бердянськом: підірвано два авто загарбників
Під Бердянськом українські сили уразили два автомобілі підрозділу «ахмат», які займались незаконною торгівлею пальним
29 листопада 2025 року на тимчасово окупованій території Бердянського району пролунало два вибухи — про це «Бердянськ 24» дізнався з публікації ГУР. Удар став результатом спільної операції Головного управління розвідки Міністерства оборони України та учасників Руху опору.
За даними українських партизанів, бойовики з окупаційного підрозділу «ахмат» організували незаконну торгівлю краденим дизельним пальним. «Кадировці» здійснювали продаж солярки в одній і тій самій точці вздовж траси під Бердянськом.
Після мінування місця незаконної «торгівлі», українські сили активували вибухівку в момент концентрації окупантів. Перший підрив спричинив паніку серед загарбників — ті, хто залишився живим, намагались втекти. Через деякий час на місце повернувся ще один ворожий пікап, після чого стався другий вибух.
Унаслідок операції було уражено два транспортні засоби, на яких пересувались учасники незаконної схеми. Дані про кількість втрат серед ворожого особового складу уточнюються.
ГУР МО України наголошує: кожен скоєний російською армією воєнний злочин отримає відповідь.
Бердянці скаржаться окупаційній владі на стан доріг
Йдеться про кілька мікрорайонів міста
Жителі Слобідки просять відремонтувати ділянку дороги на вулицеі Чубаря. Про це «Бердянськ 24» дізнався з окупаційних тг-каналів.
«Ми жителі Слобідки. У нас по вулиці Чубаря (від провулка Матросова до провулка Гастелло) ремонт дороги не робився років 15. Куди звернутися, щоб хоча б зробили підсипку дороги – не кажучи вже за асфальт. У сезон дощів з дитиною неможливо пройти по ділянці дороги. Ями настільки ведичезні, що вся вода надходить у двір», – скаржаться люди.
В коментарях бердянці додають, що дороги занедбані не лише на Слобідці. Ремонту також потребує покриття в Нагірній частині міта, мікрорайоні 8 березня та навтіь у центрі.
«Таких пів міста, хай хоча б спочатку центральні вулиці відремонтують, а ці почекають. За здачу житла трохи скиньтеся і засипте свої провулки по Слобідці», – пише невідомий з російським прапором замість імені.
«Ділянка дороги по вул. Димитрова від Руденка до Орджонікідзе, де проходить автобус 17 маршруту, у жахливому стані», – скаржиться Раіса.
«На Сеченова, район 8 березня, та же ситуація», – додали в іншому коментарі.
«Проспект Леніна (Азовський) від Свободи до середньої гори яма на ямі. Пролетарський-Орджонікідзе прям на світлофорі яма конкретна, 50 років СРСР де поворот до ритуалки, яма. Та й такої хрєні по місту повно», – додає Наталя.
Дехто з коментаторів додав, що ремонту потребують не лише дороги, а й тротуари. Подекуди, після начебто ремонту, комунальники залишили ями, які ніхто навіть не засипав.
«Тротуари Морська, Тищенко, Карла Маркса і т. д. Після ремонту тепломережі яма на перехресті Енгельса/Морська навіть не засипана. Хоча тротуари обіцяли зробити в 2024», – зазначила Галина.
Люди наголошують, що дороги ремонтують тим, хто того добивався. Решта, якщо хочуть благоустрою, теж мають ходить на прийоми до окупантів і просити, аби прискорити процес. Водночас окупаційна влада постійно звітує про ремонт доріг і оновлення асфальту. Втім, як бачимо, це стосується лише тих міських артерій, які використовують для логістики самі окупанти.
Військовий розповів про ситуацію на Запорізькому фронті
Чи дійсно російська армія має перевагу на фронті Запорізької області? Чи вдається ЗСУ утримувати навалу окупантів? Які загрози існують для наших населених пунктів? Про це в інтерв’ю «Бердянськ 24» розповів речник Сил оборони півдня Владислав Волошин.
На південному напрямку, зокрема в Запорізькій області, противник дуже активний. 26 листопада наші військові зафіксували сорок штурмових дій. Така ситуація на фронті нашої області майже щодня. Ворог цілодобово не припиняє штурми. За словами Владислава Волошина, найактивнішим наразі є Гуляйпільський напрямок.
«На Голяйпільському напрямку щодня ми фіксуємо понад 20 штурмових дій. Противник намагається першою чергою знищити всі наші позиції, всі укріплення й після того проводити штурмові дії, відсунути Сили оборони України з тих чи інших населених пунктів. Зараз він доволі активний поблизу Гуляйполя зі сходу та півночі. Намагається обійти місто, обрізати єдиний логістичний шлях, який веде з півночі до Гуляйполя», – розповів військовий.
Також він повідомив, що іноді російські війська приховано заходять вглиб нашої оборони та намагаються бити зі спини. Зараз армія рф використовує зокрема погодні умови.
«Противник намагається просунутися до села Варварівка, розташованого на логістичному шляху. Зараз він за кілька кілометрів від цього населеного пункту, рухається лісосмугами, де тривають жорстокі бої. Але завдяки тому, що командуванням Сил оборони України вирішило перегрупувати сили та засоби, зараз ми готуємось обороняти Гуляйполе», – повідомив Волошин.
Напруженою залишається ситуація і на Олександрівському напрямку. Тут щодня відбувається 15-20 бойових зіткнень.
«Звідти атакують наші підрозділи, які розташовані на Гуляйпільському напрямку. Крім того, вони посилили вогневий вплив і знищують фактично всі позиції, тому вони мають певний успіх на деяких ділянках лінії бойового зіткнення. Але Сили оборони України також проводять активну оборону, відбивають штурми, інколи контратакують, тому ситуація доволі непроста», – зауважив Волошин.
На Оріхівському напрямку армія рф зараз проводить перегрупування своїх сил і засобів. Проте штурми не припиняються.
«Біля Малої Токмачки ворог доволі активно застосовує масовані обстріли та декілька разів намагався штурмувати в напрямку цього селища. Також ситуація непроста біля Степногірська. Зокрема ворог намагається відтіснити наші Сили оборони з населених пунктів Плавні, Приморське та продовжує рухатись у бік Степногірська. Застосовуючи тактику інфільтрації, прагне обійти наші позиції по території колишнього Каховського водосховища та вийти в районі Малокатеринівки для того, щоб з флангу заходити в Степногірськ. Щодня на цій ділянці фронту тривають жорстокі бойові дії, проте тут немає втрат наших позицій», – наголосив військовий.
Владислав Волошин підтвердив, що подекуди українські війська дійсно вимушені залишати свої позиції. Він пояснив чому таке рішення є виправданим.
«З деяких (позицій – ред.) нам дійсно доводиться відходити для збереження життя особового складу. Для блокування просування, зупинки ворога, для того, щоб його знищувати різними видами озброєння, доводиться перебудовувати наші оборонні порядки. Тому що противник знищує всі укріплення, всі укриття, які є на тих чи інших позиціях. Він не залишає в цих населених пунктах жодної будівлі, жодної вцілілої стіни, жодного погребу, підвалу для того, щоб можна було перечекати масований обстріл. Тому нам доводиться перебудовувати свої оборонні порядки», – розповів Волошин.
Він також повідомив, що для стримання російської навали на фронті Запорізької області ЗСУ ввели резерви – штурмові підрозділи, які контратакують і знищують противника. За даними Владислава Волошина, щодня на нашому напрямку ворог втрачає до 250-300 бійців особового складу і до 500 одиниць техніки.
Ексочільник Софіївської сва Станіслав Захаревич розповів про ситуацію в громаді
Занепад медицини та фермерства, масовий терор і грабунок, школи без вчителів і призов до армії. Що відбувається в селах Софіївської громади в інтерв’ю «Бердянськ 24» розповів ексначальник сільської військової адміністрації Станіслав Захаревич.
У школах працюють вчителі без освіти та досвіду
У 2023 році окупанти почали навчання в п’яти школах з шести та не відкрили жодного дитячого садочка з п’яти. Зараз, після понад трьох років окупації, російська влада спромоглась запустити в роботу один дошкільний заклад. Станіслав Захаревич розповів, що майже всі українські вчителі відмовились від співпраці з окупантами.
«Пізніше їм це вдалося, але шляхом терору. Один з директорів тричі був на підвалі в окупантів, бо не давав відкрити школу. Вони набирали вчителів за оголошенням. Вчителями працюють люди, які при Україні засуджені за крадіжку, є навіть ті, хто засуджений вже самими окупантами. В селі Єлисеївка вчителькою початкових класів взяли багатодітну маму, яка до того ніде не працювала. Старшокласники зафільмували, як вона прив’язала першокласника скотчем до стільця та жорстоко била дитину. Окупанти навіть писали на своїх ресурсах про те, що їй загрожує до трьох років позбавлення волі, але вона продовжує працювати», – повідомив Захаревич.
Також він розповів, що молоді вчителі часто звільняються та їдуть до міста. Їх не влаштовує зарплата, яку окупаційна влада зменшила більш ніж удвічі.
Бюрократія по-російськи та перепони для похорону
Щоб отримати елементарну довідку жителям сіл треба їхати до Приморська, транспортне сполучення з яким відсутнє.
«Місцеві представники влади, так би мовити, формують довідку. А для того, щоб зареєструвати цю довідку та отримати печатку, треба везти її до Приморська, чекати від трьох до семи днів, щоб потім її забрати. І нікого не цікавить, що транспортного сполучення немає. Окупанти у 23-му році напередодні виборів поновили маршрут на Приморськ, але після виборів вони його знову ж закрили», – зауважив колишній голова громади.
Захаревич розповів, що окупанти створили перепони навіть для поховання померлих. Отримання всіх дозволів може займати тривалий час.
«У 2024 році окупанти переписали всі могили на кладовищах. Для нас це було дуже дивно. З 2025 року вони прийняли правило – щоб поховати людину необхідно отримати дозвіл у спеціалізованої служби з питань похоронної справи. Ця служба знаходиться в Приморську. На практиці це виглядає так, що помирає в селі людина, родичі мають оформлювати смерть, їдуть до Приморська, щоб отримати дозвіл на поховання. Поховання, наприклад, заплановане на сьогодні, але люди до третьої години дня чекають, щоб отримати такий дозвіл. То працівники у відпустці, то в них оголошена повітряна тривога, то мінування, то якісь інші моменти. І дуже часто люди не можуть навіть вчасно поховати своїх рідних. Крім того, необхідно підготувати певні документи та сплатити збір у російському банку. Аналогічно, після поховання, якщо ви хочете встановити пам’ятник, ви також повинні отримати на це окремий дозвіл», – розповів Захаревич.
Смертність зашкалює, а медицини немає
Експосадовець повідомив, що в селах громади критично збільшився рівень смертності. З початку повномасштабного вторгнення він у сім разів перевищував народжуваність. У 2025 році статистика погіршилась.
«З 1 січня 2025 року рівень смертності перевищив народжуваність у 11,5 раза. Станом на 1 серпня в 11 населених пунктах народилося 4 дитини, а померло 47 осіб. І зараз ця тенденція зберігається, тобто рівень смертності просто зашкалює. До повномасштабного вторгнення на території громади за пропискою проживало 5800 жителів, по факту трохи менше, близько 500. Зараз там залишилося менше ніж 2400», – розповів Захаревич.
1 жовтня вся Софіївська громада залишилася без сімейного лікаря. Двічі виїзний прийом проводила лікарка з Приморська, але вона не встигла оглянути всіх охочих. Хто має можливість, їздить на медогляд до Бердянська, Приморська чи Мелітополя.
«Нашим людям, які приходять на лікування, тихо говорять, «хочете жити – їдьте в Україну». Або «уїжджайте туди», якщо бояться прямо називати. Тому що там надзвичайно багато стало лікарів з росії, зокрема і малі народи. Є випадки, коли вони навіть не можуть нормально говорити російською мовою, але зразу запитують, у скільки ви оцінюєте мої послуги. Тобто фактично вимагають хабаря, не надаючи кваліфікованої медичної допомоги. Тому рівень смертності високий. Навіть молоді чоловіки на тимчасово окупованій території 39 років, 47, 56 років, здавалося б з відносно буденними хворобами не виліковуються, а відправляються на той світ завдяки стану медицини», – повідомив Захаревич.
За його словами, 70% лікарів, які приїжджають працювати з росії –некваліфіковані. Решта 30% не мають відповідного обладнання для діагностики.
«Якщо до повномасштабного вторгнення комп’ютерну томографію можна було зробити у Приморську, то зараз навіть у Бердянську це фактично нереально. Люди їдуть до Мелітополя, а це дуже далеко. В Приморську певний час тому спалахнув скандал, з території росії прибули два лікарі, вони займали керівні посади. І нещодавно російська поліція виявила, що їхні дипломи були фальшивими. Але вони постаралися не надати розголосу цій історії. Тобто, фактично, тимчасово окупована територія стала територією для заслання всіх некваліфікованих фахівців і для отримання легких грошей. Лікарі, які прибувають з території росії, говорять, що тут просто вдвічі більше платять», – зазначив Захаревич.
Також людям відмовляють в інвалідності, зокрема з серйозними захворюваннями кшталт цукрового діабету чи відсутності однієї нирки.
Терор і злочинність
Станіслав Захаревич повідомив, що в селах окупанти більше тероризують населення, ніж у містах. Чимало жителів громади виїхали до Бердянська. Приморська чи Мелітополя, бо там начебто безпечніше. За словами Захаревича, останнім часом окупанти змінили підхід до перевірок населення.
«Якщо у 2022 році терор був масовим. О 5 ранку всі в’їзди-виїзди з сільського населеного пункту перекриваються російськими БТРами, Уралами. І з різних точок села від будинку до будинку йдуть окупанти, влаштовують облави, перевіряють підвали, горища, документи, відбуваються. Били та забирали цивільних, хто підозрюється в проукраїнській позиції. То наприкінці 2024 року окупанти дещо змінили свою тактику та практикують точкові відвідування. Через це навіть іноді сусіди не знають, що до сусіднього будинку приїжджали окупанти. Це часто відбувається вночі та, наприклад, там на один населений пункт вони обрали чотири родини й точково до них приїхали. Зрозуміло, що ці родини попереджені, що не мають права розголошувати, що сталося», – пояснив ексочільник громади.
За три роки окупації в громаді викрали понад 70 цивільних. З них близько десяти жінок і шість неповнолітніх. Чотирьох чоловіків досі утримують у неволі. Двох з них засудили на великі терміни начебто за співпрацю з українськими спецслужбами та спробу підірвати російську колону між селами Юр’ївка та Зеленівка.
Також Захаревич розповів, що останні два роки зросла смертність серед фермерів і підприємців. Часто це вбивства, у яких звинувачують місцевих жителів.
«Хоча я можу сміливо сказати, що до цього причетні ворожі спецслужби та безпосередньо окупанти, які дислокуються в цих селах. Інтерес там перш за все корисливий. Але окупанти намагаються прикривати власні злочини», – запевнив чоловік.
Захаревич повідомив, що періодично російські військові сваряться між собою. Іноді такі суперечки закінчуються вбивствами.
«На блокпосту були конфлікти між ДНРівцями та дагестанцями. У червні цього року в районі села Софіївка, біля місцевого кар’єру, було знайдено 5 трупів окупантів зі слідами насильницької смерті. Одразу перекрили водосховище, туди заборонили доступ, але не встигли вчасно. Свідками були й місцеві жителі, і самі окупанти розповідали. Ці п’ятеро стали жертвою п’яних розбірок. Також у нас були випадки самопідриву на півночі громади, тобто окупанти мінували території та самі від цього страждали», – розповів Захаревич.
Також він повідомив, що в російських військах є дезертири. Тих, хто втік з частини шукають, зокрема, в будинках місцевих жителів.
«Перевіряють кожен закуточок, кожну трубу, кожен підвал, шукають тих, хто втік. Іноді місцеве населення звинувачують у тому, що вони допомогли дезертирам з російської армії втекти. Був випадок, коли один з окупантів розстріляв свого безпосереднього командира, ще одного поранив та намагався втекти, його не схопили. Тоді облава тривала майже чотири дні, окупанти тероризували наші сільські населенні пункти», – згадав попередній голова громади.
Повне інтерв’ю дивтіься у відео.
Подкаст 72 – Окупація як добриво для злочинності
В цьому випуску обговорюємо зростання злочинності в окупованому Бердянську та причини такої тенденції.
Все більше новин з Бердянська – про злочини
Люди пиячать і порушують закон. Заборона продажу алкоголю не допомагає
Нові жителі з глубінки рф змінюють образ міста. Атмосфера Бердянськ наближається до російських дєрєвєнь
В Україні теж є злочинність, але є кардинальна різниця в її причинах
Бердянськ стає прихистком для злочинців з росії. Сіра зона окупації приваблює гастролерів і правопорушників у розшуку
Подкаст «Голос Бердянська: Подолання інформаційних блокад» можна слухати на Apple Podcasts, Spotify podcast, Youtube podcast
Інтерв’ю тижня з військовим з Бердянська Дмитром
Виїзд з окупованого Бердянська став для Дмитра (ім`я змінено з метою безпеки) першим серйозним випробуванням – психологічним, фізичним і внутрішнім. А шлях, який він пройшов після, лише загартував переконання, що повернення додому можливе.
Через фільтрації до війська
Коли російська армія зайшла в Бердянськ, Дмитро вже знав, що довго залишатися вдома не зможе, бо мав твердий намір піти до війська. Тому виїзд з окупації став не просто дорогою – він перетворився на ходу по лезу.
«Виїзд з окупації став важким психологічним випробуванням, адже я вже мав твердий намір піти до війська. Тож нескінченні блокпости та фільтрації перетворилися на ходіння по лезу ножа, де кожна хвилина очікування здавалася вічністю».
Через кілька днів після виїзду його забрали на службу. 27 липня 2022 року Дмитро прибув до війська на Харківщині і дуже швидко зрозумів, що це шлях, який він обрав свідомо, і повертатися назад нікуди.
«Коли нарешті потрапив до війська, то зрозумів, що треба нести службу до кінця, хоч би якою тяжкою вона не була. Це був мій свідомий вибір, і шляху назад не існувало» – каже Дмитро.
Поранення і довге відновлення
На Луганщині Дмитро виконував бойові завдання. Одного дня його стан різко погіршився.
«Пришлось лягати в госпіталь, де була операція. Нажаль, лише через 1,5 року змогли витягнути осколки».
Про найтяжчі епізоди служби він поки не може розповідати.
«Я багато чого пережив, але про деякі моменти, які були дійсно найтяжчими, я поки що не можу говорити. Вони надто болісні для згадування, і це все ще лишається зі мною».
Після відновлення Дмитро повернувся до виконання обов’язків.
«Потихеньку відновився і продовжую несення служби. Дуже тяжело четвертий рік, але що поробиш».
Відпустка як ковток повітря
Для Дмитра відпустка – не просто вихідні. Це можливість на кілька днів повернути собі спокій і відчути себе живим.
«Спогади яскраві – це коли отпуск і є можливість відпочити».
Після поранення він особливо тягнеться до тихих місць.
«Після поранення і довгих місяців служби, коли настає отпуск, то хочеться побути в безпечному і тихому місці. Тому обрав найбільш тихе і безпечне місце в Житомирській області».
Життя ВПО і новий дім
Дмитро каже, що життя ВПО – це постійна адаптація, втома і спроби почати з нуля.
«Життя Впо – це в лапках життя, коли нема власного житла і допомоги від держави нуль. Начинати життя с нуля дуже тяжко. І коли є своє житло вже – знайомитись з новими людьми, привикати».
Попри труднощі він збудував новий побут і обрав Житомирщину як тиху гавань, де можна хоч трохи відновитися між ротаціями.
Дитинство в Осипенко і дорослішання на війні
Дмитро народився і виріс у селі Осипенко Бердянського району. Там він ходив до школи, вчився в ПТУ, рибалив, проходив строкову службу. Звичне життя змінилося раз і назавжди після 24 лютого.
Робота під тиском часу загартувала його характер.
«Я навчився працювати в умовах гострого цейтноту та холоднокровно приймати рішення, коли навколо паніка. Це досвід, який робить людину витривалою у будь-якій життєвій ситуації».
Віра, яка тримає
Попри випробування, поранення, зміну міст і довгі роки служби, Дмитро має віру в деокупацію.
«Так, вірю. Це моя особиста мотивація та прагнення повернути свій дім».
Його історія – про витримку, дорослішання і вибір, який він зробив ще на тих перших блокпостах. Про шлях, який іде до кінця, бо іншого він для себе не уявляє.
Для того щоб ви могли читати новини без VPN у нас є телеграм канал, куди ми вантажимо повні новини, вайбер канал, і ця розсилка, приєднуйтесь до нас. Гарного вечора)